Перспективи зниження цін на бензин в Україні

2-го квітня поточного року банк China Development Bank ініціював зібрання інвесторів приватної організації CEFC з метою прикувати увагу Пекіна до розвитку цієї нафтової корпорації. За даними інформагентства Reuters, державна структура порекомендувала кредиторам не судитися з енергетичним гігантом і закликала їх не повертати раніше надані кредитні ресурси. Тільки так CEFC зможе продовжувати своє нормальне функціонування.

Проблеми в корпорації почалися з того моменту, коли її голова отримав звинувачення в корупційних махінаціях разом із державними службовцями. У КНР таке правопорушення вважається злочином особливої тяжкості. Втім, ні акціонери, ні інші керівники компанії не були запідозрені, у зв’язку з чим робота CEFC не припиняється. Компанії не тільки вдається «залишатись на плаву» і подавати фінансові звіти з позитивними показниками зростання, а ще й запевняти пресу в необхідності збільшення частки держкомпаній і банків у капіталі CEFC.

У свою чергу, державна підтримка, якою користується CEFC, відкрила завісу над майбутнім нашого майже фронтового Лисичанського НПЗ, другого за своєю потужністю в Україні. До минулого року цей НПЗ фінансувався за рахунок «Роснафти», акціями якої володіє та ж CEFC.

Після того як росіяни формально покинули ринок України, левова частка активів стала підвладною швейцарським та ізраїльським інвесторам. До речі, існують підозри, що нові власники пов’язані партнерськими відносинами з тієї ж «Роснафтою» і цілком можуть бути підконтрольними їй.

Невикористаний потенціал

Лисичанський нафтоперегінний завод вже понад 7 років знаходиться в режимі простою. Якщо у «Роснафти» з’являться державні китайські акціонери, це може дати Україні важливу перевагу. Український уряд щороку витрачає понад чотирьох мільярдів доларів на ввезення нафтопродуктів, які використовуються, зокрема, на військові цілі. Те, що авіапаливо і дизель для військових поставляються з-за кордону, це суто українська «фішка» — інші держави, які беруть участь в бойових діях, здебільшого користуються внутрішнім виробництвом і державною стратегічною опікою.

Що стосується українських нафтопереробних заводів, то чимало з них не ведуть абсолютно ніякої діяльності, тоді як сира нафта в попередньому році коштувала держскарбниці майже півмільярда доларів. Ще цікавіше те, що майже 50% витрат на придбання зарубіжної нафтопродукції припадає на … Білорусь.

Найбільш перспективним можна вважати приріст виробництва в Кременчуці, де локалізується єдиний працюючий вітчизняний НПЗ. Його інтереси підтримує і «Укрнафта», яка закликала встановити мита на імпорт нафтової продукції — 35% на ввезення з Росії та Білорусі, 25% — з інших держав. Якщо це буде реалізовано, шанси на відновлення роботи отримають інші великі українські підприємства, наприклад, той же Лисичанський і Одеський заводи.

Вигоди для китайців

Як основний виробник каспійської нафти, Казахстан поставляв в Україну лише дрібні обсяги сирого нафтопродукту, чому «сприяла» конкуренція з Росією. Поставки доводилося здійснювати через дорогий танкерний маршрут. Конкурувати стало простіше після збільшення контролю американських компаній над нафтовидобутком Казахстану, проте лідером тут став саме Китай, який консолідував понад 45% (проти 30% американських) видобутку. Але через те, що переправляти нафтопродукти не найдешевшими шляхами в Україну невигідно, китайці почали втрачати свої вкладення.

Під завершення 2017-го року CEFC почала цікавитися цінністю екс-активів «Роснафти» в Україні. Партнерство з Казахстаном дозволяє компанії володіти великими нафтовими активами і в Грузії, і в ЄС. Слід виділити серед загального списку компанію KMGI, яка має мережу нафтогаваней і тисячу іспанських та французьких заправок.

Для результативної роботи всієї наявної в Україні інфраструктури необхідно подбати про розширення поставок з Казахстану. Лисичанський НПЗ якраз і є однією з точок на найкоротшій лінії між Казахстаном і Європейським Союзом, що не могло не зацікавити CEFC. У зв’язку з цим в кінці 2017-го року китайці придбали 14,1% акцій «Роснафти» більш ніж за дев’ять мільярдів доларів. China Development Bank запропонував кредитування розміром в 6 мільярдів, що на 1 мільярд більше, ніж пропозиція, яка надійшла з боку російського ВТБ.

Українські перспективи

Після придбання акцій «Роснафти» на самому початку 2018-го року CEFC отримала права на нафтопоставки в Китай з Далекого Сходу Росії, перехопивши їх у швейцарського гіганта Glencore.

Цікаво, що Glencore має тісні зв’язки з ринком України, співпрацюючи з азербайджанською Держнафтокомпанією Socar International. Вона ж забезпечує Україну сирою нафтою, зокрема, Кременчуцький НПЗ. Ще до недавнього часу Glencore не тільки мала експортний союз з азербайджанцями, а й працювала на конкурентному для Баку ринку Росії.

У 2017-му році, ще володіючи акціями «Роснафти», Glencore мав повноваження на транзит нафти через Україну за допомогою монополії «Транснафта», наповнюючи європейський нафтопровід «Дружба».

Працюючи у співдружності з Азербайджаном і транспортуючи російську нафту, швейцарці тісно конкурували з Казахстаном, що в певній мірі гальмувало прогрес китайських корпорацій. Вони, в свою чергу, інвестували декілька мільярдів одиниць американської валюти в нафтовидобуток на території країн Центральної Азії. А зважаючи на віддаленість цих держав від китайської промисловості, транспортувати ресурси в Європу прямо звідтіля набагато вигідніше.

Китайські корпорації та банківські структури налаштовані на оптимізацію своєї торгової стратегії. І у разі підтримки влади КНР компанії CEFC, що купила акції «Роснафти», українська нафтопереробка — а вона зараз перебуває у відвертій стагнації — отримає нові схеми інтеграції. Це може мати важливий і суттєвий вплив на вартість бензину та дизельного палива для кінцевого українського споживача.

Поки ціни не падають, а виключно зростають, саме час користуватися сторонньою фінансовою підтримкою. «ЕКО КРЕДИТ», один із провідних українських мікрофінансових кредиторів, профінансує Вас у будь-який час, у будь-якій ситуації. На першу заявку діє знижка — 50%.