На Україну чекає курсовий шок. Вплив на життя українця США та Китаю
Протягом останніх двох десятків років в економіці світу окреслилися 3 яскравих кризи. Перша припала на кінець минулого століття і мала назву азіатської, на початку нульових на хвилі розвитку Інтернет-бізнесу здулася бульбашка даткомів, а в 2008-му році через каліфорнійський іпотечний кредит утворилася всесвітня криза. Однак кожна криза має певні передумови для своєї появи.
Дефолт на горизонті
У жовтні поточного року намітився обвал китайських індексів на торгових майданчиках, в середньому на 4%. Також упали й американські індекси, а що особливо цікаво, максимальне падіння властиво для компаній у сфері айті-технологій. З боку СОТ і МВФ пішли невтішні прогнози, що передрікають стагнацію світової економіки та появу несподіваних ризиків у 2019-му.
Фінансовий «землетрус», а вірніше, перші «поштовхи» були зафіксовані ще в лютому. Тоді індекси знизились приблизно на 8%, що стало вісником поганих змін, оскільки при сукупному зниженні до 10% в рамках одного фінансового року слід очікувати глобального обвалу.
Системні торгові війни між Сполученими Штатами, Китаєм і Європейським союзом варто порівняти з тектонічними плитами, які стикаються і викликають незворотні наслідки.
Напружений стан світової економіки позначилося і на життя простих українців. Якщо раніше вони кредитувалися в комерційних банках, то сьогодні все більше затребуваний міні позика на карту. Його часто використовують в якості єдиного джерела фінансової допомоги, коли не вистачає грошей до чергової заробітної плати.
Але які ж передумови майбутньої кризи? Змінилася парадигма монетарної економіки в рамках Федерального резерву Сполучених Штатів. Базові ставки за відсотками зростали, політика долара трансформувалася. Антикризова модель, впроваджена в 2008-му, дозволила направити капітали на ринки, що знаходяться в активній стадії розвитку, за досить помірними ставками. Однак базова ставка зросла з 0,25% до 2,25% за останні 3 роки, що, звісно, ніяк не стимулює бажання вкладати кошти в ненадійні інструменти ринків, що розвиваються і що змушені спостерігати «втечу» капіталу, втрату ліквідності, проблеми з обслуговуванням заборгованостей. Національні валюти втрачають в ціні, приріст ВВП практично заморожується, запозичення дорожчає, зростає ризик невиконання зобов’язань, себто дефолту.
Навіщо віддавати, якщо можна не віддавати?
Втім, ні про яку «штучну» кризу ринків, що розвиваються, мова не йде. Річ в тому, що монетарна влада США просто позбавлена вибору. Ще з 70-х років Штати зазнають сплесків зростання свого державного боргу. У тому ж десятилітті було, по суті, поховано золотий стандарт та організована валютна система, набуло чинності ринкове формування курсу. Америка почала заробляти на емісії долара, залучати кошти, випускаючи казначейські зобов’язання. Це такий собі запасний універсальний інструмент світової системи фінансів.
Щоб хоч якось скоротити свій держборг, США потребує інвестиційних потоків, «обернутих» у свою сторону. Внутрішній економічний сектор вимагає відновлення, а повільне нарощування ВВП — це не для Штатів. Американське економічне диво, як заведено називати бурхливий розвиток цієї країни, головним чином спровоковано борговим прокачуванням ВВП.
Той же Китай разом з Японією інвестували близько 2 з половиною трильйонів доларів у борги Америки, уклавши з нею своєрідні джентльменські домовленості, в рамках яких США потроху жертвували своєю промисловістю. Наприклад, сильно постраждав Детройт, який справедливо охрестили «мертвим».
Цю систему навчився правильно використовувати ще президент Рейган, який привів до зростання держборгу до 1,69 трильйона доларів, а рівень ВВП склав 52%. Успіх його правління в першу чергу пов’язаний з правильним нарощуванням заборгованості. Борг перестав зростати лавиноподібно при Клінтоні, проте Б. Обама, з його «соціальними слонами», привів до того, що державний борг склав уже 10 трильйонів, при рівні ВВП 106%.
Консенсус, який влаштовував основних світових гравців, було порушено в 2008-му році. Наслідки тієї кризи почали виправляти нові керівники Федерального резерву, запустивши систему кількісного розширення, лише наповнивши ринок додатковою ліквідністю. Вони були переконані, що з початком кризи вкладання в економіку стільки грошей, скільки їй потрібно — вірний вибір, який призведе до стабілізації ситуації.
Тому майже 10 наступних років Федеральний резерв тим і займався, що знижував базові ставки за відсотками, нарощуючи трильйони додаткової ліквідності. Банківська система країни та фондовий ринок стабілізувалися, ринки капіталів, що розвиваються, а також металу та енергетичних ресурсів пожвавилися.
На даний момент економіка США стійко зростає, а головна небезпека для неї полягає в інфляції. Тому й вживаються заходи щодо збільшення базових ставок, а також використовується монетарне вилучення, слідуючи якому казначейські зобов’язання продаються банкам та інвесторам. Важливим гравцем виступає й сам Федеральний резерв, з урахуванням того, що він має в своєму розпорядженні 35% цих зобов’язань з більш ніж 5-річним терміном.
Доходи за ними вже зросли до 2,5%, цілком імовірне збільшення й до 3%. «Дорогий» долар призводить до того, що ринки держав, які розвиваються, отримують «травми, слабо сумісні з життям». Те, що інвестори будуть вилучати свої капітали з цих ринків, — вже неминучість.
«Пролог» кризи в цифрах
На конференції ООН з торгівлі та розвитку була опублікована Доповідь про світові інвестиції, в якій зазначено, що в 2015–16 роках рівень глобальних інвестицій переживав свій максимальний екстремум (найвищий показник на графіку). Однак сигнали тривоги прозвучали вже тоді — значно скоротилися обсяги виведення капіталу (на 33%) і стали порівнянними з показниками 2007-го року (40%), перед самою кризою.
Вперше зниження глобальних інвестицій виявилося в 2017-му році — на 23%. І вже в найближчий час прогнозується утворення мінімальних екстремумів. Найбільший відтік інвестицій помічається в розвинених країнах (-37%), оскільки саме за їхній рахунок генерується основний ВВП всього світу. У свою чергу, в Африці зниження досягло 21%, а в Південній Америці навіть спостерігалося зростання — + 8%. Фінансування перехідних економік знизилось на 27%.
Так де ж насування кризи проявиться яскравіше і швидше? Існують два варіанти розвитку подій. Відповідно до першого, периферійні країни, що розвиваються, на зразок Туреччини, Ірану, ПАР, Аргентини стануть осередками кризи «в капсулі» — їхні валюти вже знаходяться під серйозним тиском. Згідно з другим, криза почне торкатися таких осьових країн, що розвиваються, як Китай і Бразилія.
У такому випадку може відкритися «транзитний шлях» для глобалізації кризи, яка неодмінно торкнеться Сполучених Штатів і Європейського союзу, за принципом «ефекту доміно».
Наскільки подешевшає гривня?
А чим все це загрожує українцям? Сировинний експорт може серйозно подешевшати, тоді як енергетичний імпорт тільки набере в ціні. У подібну фазу ми увійшли ще навесні. Нафта подорожчала на $5, а вартість руди знизилася на $13. Перспективи на майбутнє не надто позитивні. Найбільш сприятливий варіант — зниження рівня сировинного експорту може бути частково компенсоване шляхом корекції вартості енергетичних ресурсів. Наголошуємо, частково. Але є й найгірший варіант розвитку подій — вартість металів і руди істотно знизиться, а котирування нафти зростуть разом із ціною природного газу та вугілля.
Якщо криза локалізується в периферійних країнах, що розвиваються, вона здійснить не надто великий вплив на курс нашої валюти — до 10%. При цьому будуть збережені показники мінімального економічного зростання — до 2,5%. Але якщо постраждають осьові країни, зокрема, Китай, споживання світового виробництва сталі якого досягає 50%, це може спричинити утворення курсу 36 гривень за долар, а ВВП опуститься нижче нульового відсотка. Якщо ж розгорнеться повномасштабна криза, планка курсів валют підвищиться до 40 гривень за долар, а ВВП опуститься у мінусову зону.
А тепер варто знову повернутися до США. Якщо Штати обкладуть митом весь китайський імпорт, конкурентна перевага продукції з Китаю, виражена ціновим фактором, значно скоротиться. Тоді і якась китайська компанія, що виробляє комплектуючі для техніки, наприклад, Apple, може стати банкрутом, відповідно, не виплатить заборгованості за доларовими корпоративними облігаціями, і все те економічне диво Китаю, що формується протягом останніх років тридцяти, може просто зруйнуватися. Навіть сам Наполеон згадував про «сплячого гіганта, якого краще не будити»…
Але якщо фінансова криза вже постукала у ваш будинок, свою допомогу готова надати мікрофінансова компанія «ЕКО КРЕДИТ». Отримайте перший кредит під 0,75%, другий — під 1,05%, з терміном до 90 днів і лише за 15 хвилин. Вирішуйте свої проблеми вже сьогодні, не переймаючись щодо відсутності грошей.
(43 оценок, среднее: 5,00 из 5)
